| Неділя 16 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Перенесення мощей мч. Парфенія на Галичину (1784) (перехідне святкування в Неділю після Воздвиження). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 24:12-35 (зач. 113). На літургії: – Апостол: Неділі після Воздвиження: Гал. 2:16-20 (зач. 203).; 2Кор. 6:1-10 (зач. 181).; Вмч.: 2Тим. 2:1-10 (зач. 292). Євангеліє.: Неділі після Воздвиження: Мк. 8:34-9:1 (зач. 37).; Вмч.: Мф. 10:16-22 (зач. 36). На вечірні вхід з кадилом, прокімен великий: «Бог наш на небеси…» |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною” (Мк. 8:34).
За Господом хрестоносцем не можна йти без хреста; і всі, хто йде за Ним, неодмінно йдуть із хрестом. Що ж таке цей хрест? Всякого роду незручності, тяготи і прикрощі, що налягають і ззовні, і зсередини на шляху сумлінного виконання заповідей Господніх у житті за духом Його приписів і вимог.
Такий хрест так зрощений із християнином, що де християнин, там і хрест цей, а де немає цього хреста, там немає і християнина. Всебічна полегшеність і життя в втіхах не личить християнину істинному. Завдання його – себе очистити і виправити. Він як хворий, якому треба робити то припікання, то відрізання, а цьому як бути без болю? Він хоче вирватися з полону ворога сильного; а цьому як бути без боротьби і ран? Вона має йти наперекір усім порядкам, що її оточують, а це як витримати без незручностей і утисків? Радуйся ж, відчуваючи на собі хрест, бо це знак, що ти йдеш слідом за Господом, шляхом спасіння в рай. Потерпи трохи. Ось-ось кінець і вінці!
“А хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мф.10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця, і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи, і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам’ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності, і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи, – все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха – усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись, і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
