28 вересня, субота. Седмиця 14-та після П’ятидесятниці.
Субота після Воздвиження. Післясвято Воздвиження Хреста.
Посту немає.
Вмч. Никити (близько 372). Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського (III). Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти) (305–311). Мч. Порфирія (361). Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана (415). Свт. Іосифа, єп. Алавердського (570) (Груз.). Прп. Філофея пресвітера, у Малій Азії (Х). Свт. Симеона, архієп. Солунського (1429). Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера і прмц. Євдокії (Ткаченко) (1918); сщмчч. Андрія Ковальова, Григорія Конокотіна, Григорія Троїцького, Іоанна Яковлєва пресвітерів (1921); прп. Ігнатія (Бірюкова) спов. (1932); сщмчч. Іоанна Бороздіна, Якова Леоновича, Петра Петрикова, Миколая Скворцова пресвітерів і Миколая Цвєткова диякона, прмц. Марії (Рикової) і мц. Людмили Петрової (1937).
Новоникитська ікона Божої Матері (372).
Читання дня
На літ.: — Ап.: Суботи після Воздвиження: 1 Кор. 1:26-29 (зач. 125). Рядове (під зачало): 1 Кор. 4:1-5 (зач. 130). Вмч.: 2 Тим. 2:1-10 (зач. 292). Єв.: Суботи після Воздвиження: Ін. 8:21-30 (зач. 30). Вмч.: Мф. 10:16-22 (зач. 36). На вечірні вхід з кадилом, прокімен великий: «Бог наш на небеси…»
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитували Господа: “Хто ж Ти?” Він відповів: “від початку Сущий” (Ін. 8:25). Він попереду, за Ним святі апостоли, за апостолами пастирі й учителі та вся Церква Христова. Розсудіть тепер, хто справжні передові. Тому що за ними так довго і так багато йдуть і ще підуть, вони не перестають бути передовими, бо все ж таки вони попереду, а всі інші йдуть слідом за ними.
Отже, у нас, християн, уже є передові; і якщо хто зазіхає виставляти нових передових, — явно, що їх треба розуміти передовими в протилежному напрямку, тобто на шляху, що веде на дно пекла. Нічого додавати до цього: остерігайтеся — бо хто собі ворог? Тільки постарайтеся збагнути це таким чином і міцно тримайтеся пізнаної істини Христової, а ті нехай твердять своє.
“А хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця, і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи, і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам’ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності, і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи, — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись, і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
