28 листопада, четвер.
(15 листопада за старим стилем)
Седмиця 23-тя після П’ятидесятниці.
Початок Різдвяного посту.
Мчч. і сповв. Гурія, Самона (299–306) та Авива (322). Мч. Димитрія (близько 307). Мчч. Єлпідія, Маркела та Євстохія (361–363). Прп. Паїсія Нямецького (Величковського) (1794). Сщмчч. Миколая Щербакова і Петра Конардова пресвітерів, Григорія Долиніна і Никити Алмазова дияконів (1937).
Куп’ятицької ікони Божої Матері (1182).
Читання дня
Утр.: — Мф. 11:27-30 (зач. 43). На літ.: — Ап.: 1 Сол. 2:9-14 (зач. 265). Мчч. (під зачало): Еф. 6:10-17 (зач. 233). Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 16:1-9 (зач. 80) Мчч. (під зачало): Лк. 12:8-12 (зач. 64). Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про неправедного управителя викритого. Бачиш як примудрився він виплутатися з біди! Хоч би всім нам так примудритися влаштувати собі спокійне життя після відходу з цього життя! Але ні, “сини віку цього здогадливіші за синів світла у своєму роді” (Лк. 16:8). Чому приставник так потурбувався? Тому, що близька була біда. Близькість біди збудила енергію і кмітливість, і він скоро все владнав. А в нас хіба не близька біда? Смерть може спіткати щохвилини, а за нею негайно і “дай звіт в управлінні твоєму” (Лк. 16:2). Усі це знають і, однак, майже ніхто ні з місця. Що це за затьмарення? Те, що ніхто не думає зараз померти, а вважає, що проживе день-другий; хоч і не визначає терміну, а все впевнений, що смерть ще попереду. Тому й біда бачиться все ще попереду. Біда попереду — і міркування на випадок біди відкладаються на майбутній час. Ціле життя залишатися в несправності ніхто не думає, а тільки відкладає у нинішній день. А оскільки і все життя складається з нинішніх днів і годин, то й не приходить стурбованість, як влаштуватися на майбутнє.
