27 жовтня, неділя. (14 жовтня за старим стилем)
Неділя 18-та після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Мчч. Назарія, Гервасія, Протасія, Келсія (54–68). Мч. Сильвана, пресвітера Газького (IV). Прп. Параскеви-Петки Сербської (ХІ). Прп. Николи Святоші, кн. Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближніх печерах (1143). Сщмч. Михаїла Лекторського пресвітера (1921); свт. Амвросія (Полянського), єп. Кам’янець-Подільського, спов. (1932); сщмч. Петра Лебедєва пресвітера (1937); прмч. Максиміліана (Марченка) (1938).
Яхромської ікони Божої Матері (ХV).
Читання дня
Утр.: — Ін. 20:1-10 (зач. 63). На літ.: — Ап.: 2 Кор. 9:6-11 (зач. 188). Свв. отцям: Євр. 13:7-16 (зач. 334). Єв.: Лк. 8:5-15 (зач. 35 про сіяча). Свв. отцям: Ін. 17:1-13 (зач. 56).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносутність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.
Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.
Під тернами і бур’янами, що пригнічують слово Божественної істини, окрім багатства, насолод і скорбот житейських, нині треба розуміти і різні хибні вчення, що їх поширюють учені, які втратили істину і збилися зі шляху до неї. Таких учень у нас розходиться багато: інші гласно і відкрито йдуть проти істини; інші — під умовними натяками, зрозумілими, однак, тим, до кого спрямовуються. По суті вони діють, як чадний газ: непомітно входячи, затьмарюють голову і доводять до втрати ясної свідомості всього навколишнього. Хто нахапається цього чаду, той починає марити, як сонний, бо все видається йому вже зовсім не в тому вигляді, як воно є і як видається тому, хто перебуває при здоровому глузді. Зустрівши таку особу, ви бачите, що в неї пригнічена не тільки істина всяка, але заглушене і почуття істини і брехня впровадилася в усі складові розуму. Як же бути? Не слухати і не читати цієї маячні, а коли мимоволі почулося або прочиталося — викинь із голови, а коли не викидається — піддати міркуванню, і все розлетиться, як дим.
