| Cедмиця 34 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
|
Віддання свята Богоявлення. Преподобних отців, у Синаї та Раїфі вбитих: Ісаї, Савви, Мойсея та учня його Мойсея, Єремії, Павла, Адама, Сергія, Домна, Прокла, Іпатія, Ісаака, Макарія, Марка, Веніаміна, Євсевія, Іллі та інших з ними (IV–V). Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії (335). Прп. Іосифа Аналітина Раїфського (IV). Прп. Феодула (V). Прп. Стефана (VIII). Прмчч. Раїфських: Антонія (Чиркова), Варлаама (Похилюка), Іова (Протопопова), Іосифа (Гаврилова), Сергія (Гуськова) ієромонахів та послушника Петра (Тупіцина) (1930). Прп. Іоанна (Кевролетина) спов. (1961). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мф. 10:1,5-8 (зач. 34 від полу). На літургії: – Апостол: 1Пет. 3:10-22 (зач. 60); Рівноап.: 1Кор. 4:9-16 (зач. 131). Євангеліє.: Мк. 12:18-27 (зач. 55); Рівноап.: Мф. 25:1-13 (зач. 104). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст: “Мудрі п’ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши єлей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну; за це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому.
Охоплені мирськими узами і земною начебто любов’ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов’ю прив’язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але, не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори”.*
*Преподобний Макарій Великий. Бесіди, 4, 6.
“Господа Бога святіть у серцях ваших” (1Пет. 3:15). Освячення Господа в серці є душа і дух змальованої вище потаємної людини серця. Як спочатку Бог, створивши з частинок пилюки тіло людини, вдихнув у нього подих життя і стала людина, якою має бути; так і створена всередині з показаних чеснот “потаємна людина серця” (1Пет. 3:4) тоді тільки виявиться справжньою духовною людиною, коли це серце святитиме Господа Бога, як і в молитві Господній читаємо: “хай святиться ім’я Твоє”.
Якщо не буде цього, то людина, яку зліплюють зі сказаних чеснот, вийде мертвонародженим дитям без духу життя. Нехай знають це ті, хто думає обійтися з одними якимись чеснотами без жодного відношення до Бога! Що є святити Бога в серці? Невпинно благоговіти перед Ним, завжди носячи в розумі думку про Його всюдисущість, всією ревністю ревнувати, в кожну мить бути угодним перед Ним і з усіляким страхом остерігатися всього Йому неугодного, а особливо ж, Його отцівській турботі віддавши все життя своє, і тимчасове, і вічне, усе, що трапляється, смиренно, покірно й вдячно приймати, як те, що прямо від руки Його йде.
