26 жовтня, субота. (13 жовтня за старим стилем)
Седмиця 18-та після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Iверської ікони Божої Матері. Седмиєзерної (ХVII) та Звіринецької ікон Божої Матері.
Мчч. Карпа, єп. Фіатирського, Папіли диякона, Агафодора та мц. Агафоніки (близько 251). Мч. Флорентія (I–II). Мч. Веніаміна диякона (421–424). Прп. Никити спов. (близько 838). Прп. Веніаміна Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Свт. Мелетія, патр. Александрійського (1601). Спомин чуда вмц. Злати (Хриси) у Скоп’є (1912). Сщмчч. Інокентія Кікіна і Миколая Єрмолова пресвітерів (1937). Знайдення мощей сщмч. Фадея (Успенського), архієп. Тверського (1993).
Читання дня
Утр.: — Лк. 1:39-49,56 (зач. 4). На літ.: — Ап.: Богородиці: Флп. 2:5-11 (зач. 240). Рядове: 1 Кор. 15:39-45 (зач. 162). Єв.: Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). Рядове: Лк. 6:1-10 (зач. 22).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господні учні зривають колоски, розтирають їх руками і їдять у суботу. Справа дуже незначна і на вигляд, і по суті своїй; проте фарисеї не втерпіли і дорікнули їм. Що змусило їх говорити про це? На вид — нерозумна ревність, а по суті — дух пересудливості. Цей за все чіпляється і все представляє в похмурому вигляді беззаконності та згубності. Це неміч більшою чи меншою мірою майже спільна у людей, які не пильнують себе. Словом, не всякий висловить пересудливі думки, а утриматися від них мало хто утримується. Хтось потурає серцю і розпалює його на пересуди — воно і продукує їх. Але водночас пересудник сам готовий на недобрі справи, аби тільки ніхто не бачив, і неодмінно перебуває у недоброму стані в якомусь відношенні; він начебто для того й судить та засуджує, щоб почуття правди, ображене й придушене в собі, винагородити нападками на інших, хоча б і несправедливими. Правдолюбний і той, хто стоїть у правді, знаючи, як важко дістається праведність у справах, а ще більше — у почуттях, ніколи не судитиме; він радше готовий буває покрити поблажливістю не тільки малий, а й великий злочин інших. Господь не судить пересудників фарисеїв, а поблажливо тлумачить їм, що учні зробили вчинок, який кожен, розсудивши як слід, може вибачити. І завжди майже так буває: поміркуй про вчинок ближнього і знайдеш, що він зовсім не має того важливого, жахливого характеру, який здався тобі в ньому з першого разу.
