| Cедмиця 16 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
|
Пам’ять оновлення (освячення) храму Воскресіння Христового в Єрусалимі (Воскресіння словуще) (335). Передсвято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Сщмч. Корнилія сотника (I). Мчч. Кроніда, Леонтія і Серапіона (близько 237). Мчч. Селевка і Стратоника (III). Мчч. Макровія та Гордіана (320). Мчч. Іллі, Зотика, Лукіана та Валеріана (320). Сщмч. Юліана пресвітера (IV). Прп. Петра в Атрої (IX). Вмц. Кетевани, цариці Кахетинської (1624) (Груз.). Сщмчч. Стефана Костогриза, Олександра Аксьонова пресвітерів і Миколая Васюковича диякона (1937). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Еф. 1:7-17 (зач. 217).; 1Кор. 10:23-28 (зач. 146).; Оновленню: Євр. 3:1-4 (зач. 307). Євангеліє.: Мк. 8:1-10 (зач. 32); Мф. 24:34-44 (зач. 101); Оновленню: Мф. 16:13-18 (зач. 67). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Наситивши чотири тисячі сімома хлібами, Господь “негайно ввійшовши в човен, прибув у межі Далмануфські” (Мк. 8:10), наче нічого особливого не зроблено. Таке істинне добродіяння – робити і робити, не звертаючи увагу на зроблене, і завжди забуваючи попереднє, рухатися вперед.
У сповнених доброти це буває ніби природно. Як богатир піднімає велику вагу, не помічаючи того, а малосильний і малу вагу, піднявши, не може цього забути; так сильний добротою всяке добро робить без напруження, аби тільки випадок; а бідний добротою без напруження не може обійтися: воно і пам’ятне йому, і він все на нього поглядає, все озирається.
Добре серце жадає добродіяння, і не буває задоволеним, коли не наробить добра вдосталь, як не буває сита людина, поки не наїсться. Як тут, поки відчувається голод, пам’ятається обід, а коли голод вгамований, то все забуто. Так і в істинно доброго пам’ятається добра справа, поки ще не зроблена, а коли зроблена, то й забута.
