| Седмиця 28-а після П’ятидесятниці. Глас 2. Різдвяний піст. |
 Дозволяється риба.
|
Мчч. Євстратія
, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста (284-305). 
Мц. Лукії (304).
Прп. Арсенія Латрійського (VIII-X). Прп. Аркадія Новоторзького (XI). Прп. Мардарія, затворника Печерського (XIII). Свт. Досифея, митр. Молдавського (1693) (Рум.).
Сщмч. Олександра пресвітера і мч. Іоанна (1920). Сщмчч. Володимира, Олександра, Якова, Олексія, Григорія пресвітерів (1937). Сщмч. Миколая пресвітера (1938). Сщмчч. Єміліана, Василія пресвітерів (1941).
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 36 зач., X, 16-22. Літ. – Тит., 300 зач. (від полу́), I, 5 – II, 1. Мк., 39 зач., IX, 10-16. Мчч.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 106 зач., XXI, 12-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Історія тече і, здається, невблаганно визначає певні події. Скільки було підготовок до прийняття Спасителя! …
Наприкінці прийшов найближчий Його вказівник, Іоанн, але що вийшло? З Іоанном “вчинили, як хотіли”; і Син Людський постраждав. Плин подій не можна було змінити: він взяв своє. Так і завжди історія захоплює усі слідом за собою.
Запитується тепер: де ж свобода? І що вона буде таке, з таким то ж порядком речей? Не більше, як привид. Так зазвичай думають фаталісти. Але ця визначна необхідність плину подій тільки такою здається: на ділі ж усі події людські, і загальні, і приватні, плід вільних починань людини. Загальне тече саме так тому, що всі або більше того хочуть: і приватне входить у згоду із загальним, тому що той і інший того хочуть.
Доказ тому на лице: серед доброго спільного бувають погані випадки; і серед худого спільного бувають приватності добрі. Що спільного у християнства з характером часу, якого воно зачалося? Посіяне зерно було кількома людьми, які не були породжені необхідної течією історії; воно заохотило охочих, міцно розширилося та стало спільною справою тодішнього людства, а все-таки воно було справою волі.
Теж і в гіршому напрямку: як розбестився Захід? Сам себе розбестив. Теж буде і в нас: почали ми вчитися у відпавшого від Христа Господа Заходу, перенесли у себе дух його, а закінчиться це тим, що подібно йому відхилимося від істинного християнства. Але у всьому цьому немає необхідної визначної на справу свободи: захочемо і проженемо західну пітьму; не захочемо, поринемо, звісно, у неї.
