| Седмиця 16-та після П’ятидесятниці. Глас 6. День пісний. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці. 
Сщмч. Автонома
, єп. Італійського (313). Прп. Афанасія Висоцького, Серпухівського чудотворця (1395).
Сщмч. Корнута, єп. Нікомідійського (Іконійського) (бл. 249-259) . Мч. Юліана і з ним 40 мучеників (IV). Прп. Вассіана Тіксненського (1624). Перенесення мощей прав. Симеона Верхотурського (1704). Сщмч. Феодора єп. Александрійського.
Сщмчч. Феодора, Іоанна, Миколая пресвітерів і мч. Олексія (1937).
Євангельські Читання
Єф., 217 зач., I, 7-17. Мк., 32 зач., VIII, 1-10, і за суботу (під зачало): 1 Кор., 146 зач., X, 23-28. Мф., 101 зач., XXIV, 34-44. Богородиці: Флп., 240 зач., II, 5-11. Лк., 54 зач., X, 38-42; XI, 27-28.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Наситивши чотири тисячі сімома хлібами, Господь “відразу ввійшов у човен, прибув до землі Далманутської”, як ніби нічого особливого не було зроблено. Таким є істинне добродіяння – робити і робити, не звертаючи уваги на зроблене.
У тих, хто виконує добрі справи, це буває як ніби природно. Як богатир підніме великі тяжкості, то не помічає того, а малосильний і малу тяжкість піднявши не може цього забути; так сильний добротою всяке добре робить без зусиль, тільки би випадок; а убогий добротою без напруги не може обійтися: воно і пам’ятне йому, і всі на нього поглядують, всі оглядаються.
Добре серце бажає добродіяння, і не буває достатньо, коли не наробить добра достатньо, як не буває сита людина, поки не наїсться. Як тут, поки відчувається голод, пом’ятається обід, а коли голод вгамовуєш, то все забувається. Так і в істино доброго пам’ятається добре діло, поки ще не зроблено, а коли зроблено, то і забувається.
