| Cедмиця 33 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
|
Прп. Пахомія Кенського (XVI) (перехідне святкування в суботу після Богоявлення). Прп. Феодосія Великого, спільних житій начальника (529). Прп. Феодосія Антіохійського (близько 412). Прп. Михаїла Клопського, Новгородського (близько 1453–1456). Сщмчч. Миколая Мацієвського, Феодора Антипіна і Володимира Фокіна пресвітерів (1919); св. Володимира Хіраска спов., пресвітера (1932). Єлецької ікони Божої Матері в Чернігові (1060). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 6:17-23 (зач. 24). На літургії: – Апостол: Суботи після Богоявлення: Еф. 6:10-17 (зач. 233); Рядове (під зачало): 2Тим. 2:1-19 (зач. 293); Прп.: 2Кор. 4:6-15 (зач. 176). Євангеліє.: Суботи після Богоявлення: Мф. 4:1-11 (зач. 7); Рядове (під зачало): Лк. 20:45-21:4 (зач. 103).; Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43). |
Свт. Феофан Затворник — думки на кожен день:
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: “настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано” (Лк. 21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в’яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця.
“Минає образ світу цього” (1 Кор. 7:31). “Людина ходить подібно до примари… збирає і не знає, кому дістанеться те” (Пс. 38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося.
Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолімося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.
