| Седмиця 5-та після П’ятидесятниці. Глас 3. Петрів піст. |
 Посту немає.
|
Згадка про чудо вмц. Євфимії
(451). Рівноап. Ольги, вел. кн. Руської, у св. Хрещенні Єлени (969). 
Знайдення мощей сщмч. Іларіона, архієп. Верейського (1998).
Мч. Кіндея пресвітера (III-IV).
Ржевської, чи Оковецької (1539), і Борколабовської ікон Божої Матері.
Євангельські читання
Свт.: 2 Кор., 181 зач., VI, 1-10. Лк., 33 зач., VII, 36-50 . Ряд.: Рим., 97 зач., VIII, 14-21. Мф., 30 зач., IX, 9-13.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У КОГО ПРОКИНУЛИСЯ ДУХОВНІ ПОТРЕБИ ПІД ДІЄЮ СТРАХУ БОЖОГО І ВИМОГ СОВІСТІ, У ТОГО ФОРМУЄТЬСЯ СВОГО РОДУ ПОЧУТТЯ, ЯКИМ ВІН ВГАДУЄ СЕНС РЕЧЕЙ, КОТРІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ДУХОВНОГО, ХОЧА Б І БУЛИ ОДЯГНУТІ В ПОДІБНУ ФОРМУ.
ДЛЯ ТАКИХ СЬОГОДНІШНЯ ПРИТЧА НЕ ХОВАЄ ІСТИНИ, А ЩЕ ЯСНІШЕ ВІДКРИВАЄ ЇЇ.
У КОГО Ж НЕМАЄ ТАКОГО ВНУТРІШНЬОГО
НАЛАШТУВАННЯ, ТОЙ, СЛУХАЮЧИ ПРО РЕЧІ ДУХОВНІ ПРИБЛИЗНО, НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄ ПРО НИХ.
АЛЕ ЯКБИ ЗАПРОПОНУВАТИ ЙОМУ СЛОВО ПРО ЦІ ПРЕДМЕТИ НЕ У ФОРМІ ПРИТЧІ, ТОДІ БИ ВІН ЗРОЗУМІВ ТІЛЬКИ СЛОВА, А ВСІЄЇ СУТНОСТІ СПРАВИ НЕ ЗРОЗУМІВ БИ. ВОНА Б ІШЛА НАПЕРЕКІР ВСІМ ЙОГО ПОНЯТТЯМ І БУЛА БИ ДЛЯ НЬОГО НІСЕНІТНИЦЕЮ, НАД ЯКОЮ ВІН БИ НЕ УПУСТИВ НАГОДИ ПОГЛУМИТИСЯ.
У ЦЬОМУ САМЕ І ПОЯСНЮЄ ГОСПОДЬ ПРИЧИНУ, ЧОМУ ВІН ГОВОРИТЬ ДО НАРОДУ В ПРИТЧАХ.
У КОГО Є ЗАДАТОК ДУХОВНОСТІ, ТОЙ ЗРОЗУМІЄ І ПРИТЧУ, А У КОГО НІ, ТОМУ МОЖНА І НЕ ГОВОРИТИ.
“ТОМУ ЩО, БАЧАЧИ, НЕ БАЧАТЬ І, ЧУЮЧИ, НЕ ЧУЮТЬ І НЕ РОЗУМІЮТЬ… БО ПОГРУБІЛО СЕРЦЕ ЛЮДЕЙ ЦИХ” (МФ. 13, 12-15).
МІЖ ТИМ ЗДАТНИХ БАЧИТИ ІСТИНУ ПРИТЧА НЕ ПОЗБАВИЛА ПОТРІБНОГО ПОВЧАННЯ: “КТО ИМЕЕТ, ТОМУ ДАНО БУДЕТ И ПРИУМНОЖИТСЯ”.
