Апостолів Варфоломія і Варнави (I).
Прп. Варнави Ветлузького (1445). Перенесення мощей прп. Єфрема Новоторзького (1572).
Ікони Божої Матері, іменованої «Достойно єсть» («Милуюча») (Х).
Табинської, Курської-Корінної і Пустинно-Глинської «Різдва Богородиці» (XVI) (перехідні святкування у 9-ту п’ятницю після Пасхи) ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитували Господа: чому учні Його не постяться? Він відповідав: тому що ще не прийшов для них час. Потім своєю мовою показав, що взагалі суворість зовнішнього подвигу повинна відповідати оновленню внутрішних сил духа.
Спочатку розпали дух ревності, а потім налягай на себе і в суворості, бо у такому випадку є у тебе внутрішня нова сила, здатна з користю витримати їх. Якщо ж, не маючи цієї ревності, візьмешся за суворості, захоплюючись або тільки прикладом інших, або показовим подвижництвом, то не на користь це буде.
Трохи ще протримаєшся у цій суворості, а потім ослабнеш та покинеш. І буде тобі ще гірше, аніж було раніше. Суворість без внутрішнього духу – те ж, що латка з ситцевого полотна на старому одязі, або вино нове у старому хутрі. Латка відпаде, і дирка робиться ще більшою, а вино прориває хутро, і саме пропаде і хутро стає негожим. Це, зрештою, не означає, що суворості не годні, а навіюється тільки, що треба починати їх у порядку. Треба зробити, щоб потреба їх йшла зсередини, щоб вони задовольняли серця, а не тіснили тільки ззовні, як гніт.
