22 лютого 2025 р. (9 лютого за ст. ст.), субота.
Седмиця про блудного сина.
Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота.
Посту немає.
Мч. Никифора, з Антіохії Сирської (близько 257). Сщмчч. Маркела, єп. Сікелійського, Філагрія, єп. Кіпрського, та Панкратія, єп. Тавроменійського (I). Прп. Петра Дамаскіна (XII). Прп. Панкратія Печерського, в Дальніх печерах (ХIII). Прпп. Никифора (1557) і Геннадія (близько 1516), Важеозерських. Знайдення мощей свт. Iнокентія, єп. Iркутського (1805). Сщмч. Василія Ізмайлова пресвітера (1930); сщмч. Іоанна Фрязинова пресвітера (1938). Знайдення мощей свт. Тихона, патр. всієї Русі (1992).
Читання дня:
На Літургії:
— Апостол: 1 Кор. 10:23-28 (зач. 146). За упокій: 1 Сол. 4:13-17 (зач. 270).
— Євангеліє: Лк. 21:8-9,25-27,33-36 (зач. 105). За упокій: Ін. 5:24-30 (зач. 16).
Святитель Феофан Затворник. Повчання на кожен день
Наприкінці життя кожен опиниться у відповідному місці, залежно від свого характеру. Ті, хто воскресне у життя, постануть на суд, який лише підтвердить їхнє виправдання та призначення до життя. Інші воскреснуть, щоб почути засудження на вічну смерть.
Життя і смерть визначаються вже зараз: одні роблять живі діла, інші — мертві, що умертвляють. Живі діла — це ті, що звершуються за заповідями, з радістю духу, на славу Божу. Умертвляють діла ті, що робляться всупереч заповідям, з забуттям Бога, на догоду собі та пристрастям.
Мертві діла — і ті, які, хоч за формою не противні заповідям, але робляться без думки про Бога і вічне спасіння через себелюбство. Бог — життя, і живе лише те, в чому є Його частина. У кого мертві справи, той йде на приречення на смерть; а у кого справи живі, той отримає вічне життя (Ін. 5:29).
