| Cедмиця 20 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Мчч. Сергія і Вакха (290–303). Мчч. Юліана пресвітера та Кесарія диякона (I). Мц. Пелагії Тарсійської (290). Мч. Поліхронія пресвітера (IV). Прп. Сергія Послушливого, Печерського, в Ближніх печерах (близько XIII). Прп. Сергія Нуромського (Вологодського) (1412). Знайдення мощей прп. Мартиніана Білоєзерського (1513). Свт. Іони (Покровського), єп. Ханькоуського (1925). Сщмч. Миколая Казанського пресвітера (1942). Псково-Печерської ікони Божої Матері, йменованої «Розчулення» (1524). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Флп. 2:12-16 (зач. 241).; Мчч.: Євр. 11:33-40 (зач. 330). Євангеліє.: Лк. 7:36-50 (зач. 33).; Мчч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: “якби Він був пророком…” (Лк.7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом, розум наш, чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель, якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона; від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах, як доброго господаря, не відбулося жодної зміни, але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього, і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
