| Cедмиця 15 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Мч. Созонта (близько 304). Апп. від 70-ти Євода (66) та Онисифора (після 67). Мч. Євпсихія (117–138). Прп. Кассії, піснеписиці Константинопольської (843–867). Прп. Луки (після 975). Свт. Іоанна, архієп. Новгородського (1186). Прпп. Олександра Пересвєта і Андрія Ослябі (1380). Прп. Серапіона Псковського (1480). Прмч. Макарія Канівського, архім. Овруцького, Переяславського (1678). Прп. Макарія Оптинського (1860). Сщмчч. Петра Снєжницького і Михаїла Тихоницького пресвітерів (1918); сщмчч. Євгенія (Зернова), митр. Горьковського, і з ним Стефана Крейдича пресвітера і прмчч. Євгенія (Вижви), Миколая (Ащеп’єва) і Пахомія (Іонова), сщмчч. Григорія Аверіна, Василія Сунгурова пресвітерів, прмч. Льва (Єгорова) (1937). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Кор. 4:17-5:5 (зач. 132).; Мч.: Еф. 6:10-17 (зач. 233).; Суботи перед Воздвиженням: 1Кор. 2:6-9 (зач. 126). Євангеліє.: Мф. 24:1-13 (зач. 97); Мч.: Ін. 15:17-16:2 (зач. 52).; Суботи перед Воздвиженням: Мф. 10:37-11:1 (зач. 39). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Хто приймає пророка в ім’я пророка, отримає нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, отримає нагороду праведника” (Мф.10:41). Цим вирішуються всі непорозуміння при поданні милостині. Доброзичливість по відношенню до бідних майже завжди якщо не зупиняється, то значно скорочується питаннями: хто просить і куди піде подане?
Господь каже таким: в якому сенсі приймеш ти того, хто просить, і допоможеш йому, в тому й нагорода тобі буде. Не на того, хто просить, дивись, а на свої при тому думки. Якими будуть ці останні, такою буде і ціна справи твоєї. Які ж думки мати про бідного, це визначається іншим словом: той, хто милує жебрака, позичає Богові, або “якщо ви зробили одному з них, то Мені зробили” (Мф.25:40). Отже, приймай всякого нужденного як Господа, і роби для Нього, що можеш зробити, з тією думкою, що робиш для Бога, і отримаєш винагороду не пророка тільки і праведника, але Господню.
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже.
Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку “все старання” (2Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги, — кожен з незліченним військом, — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного.
Чому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: “наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних” (Еф.6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само, якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Чому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
