20 листопада, середа.
(7 листопада за старим стилем)
Седмиця 22-га після П’ятидесятниці.
Пісний день.
Мучеників у Мелітині: Ієрона, Ісихія, Никандра, Афанасія, Маманта, Варахія, Каліника, Феагена, Никона, Лонгина, Феодора, Валерія, Ксанфа, Феодула, Калімаха, Євгенія, Феодоха, Острихія, Єпіфанія, Максиміана, Дукитія, Клавдіана, Феофіла, Гігантія, Дорофея, Феодота, Кастрикія, Аникити, Фемелія, Євтихія, Іларіона, Діодота й Амоніта (III). Прп. Лазаря Галісійського (1053). Мч. Феодота корчемника (303). Мчч. Меласипа та Касинії і сина їхнього Антоніна (363).
Мчч. Авкта, Тавріона і Фессалонікії. Прп. Зосими Ворбозомського (близько 1550). Знайдення мощей прп. Кирила Новоєзерського (Новгородського) (1649). Сщмчч. Кирила (Смирнова), митр. Казанського, Михаїла Адамонтова, Олександра Ільїнського, Олександра Курмишського, Михаїла Гусєва, Олександра Крилова, Миколая Романовського, Олексія Молчанова, Павла Борисоглібського, Василія Краснова, Павлина Старополєва пресвітерів, Іоанна Мошкова і Веніаміна Владимирського дияконів, мч. Миколая Філіппова, мц. Єлисавети Сидорової (1937); сщмчч. Сергія (Звєрєва), архієп. Єлецького, Миколая Троїцького пресвітера і мч. Георгія Юренєва (1937). Знайдення мощей сщмч. Константина Голубєва пресвітера (1995).
Ікони Божої Матері «Взиграння», Угреської (1795).
Читання дня
На літ.: — Ап.: Кол. 3:17-4:1 (зач. 259) і за четвер (під зачало): Кол. 4:2-9 (зач. 260). Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 12:48-59 (зач. 69) і за четвер (під зачало): Лк. 13:1-9 (зач. 70). Прп.: Мф. 4:25-5:12 (зач. 10).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Змішав Пілат кров галілеян із жертвами їхніми, — Господь сказав: “якщо не покаєтеся, всі так само загинете”; впала башта Сілоамська і вбила 18 людей, — Господь теж сказав: “якщо не покаєтеся, все так само загинете” (Лк. 13:1-5). Цим дається зрозуміти, що коли якесь лихо спіткає інших, нам треба міркувати не про те, чому і за що це сталося, а скоріше звернутися до себе і подивитися, чи немає за нами якихось гріхів, гідних тимчасового покарання задля напоумлення інших, і поспішити викреслити їх покаянням. Покаяння очищає гріх і усуває причину, що спричиняє біду. Поки в гріху людина, “сокира лежить при корені древа” життя її (Лк. 3:9), готова зрубати його.
Не рубає ж тому, що очікується покаяння. Покайся, і забрано буде сокиру, і життя твоє потече до кінця природним порядком; не покаєшся — чекай вирубки. Хто знає, чи доживеш до наступного року. Притча про безплідну смоковницю показує, що Спаситель просить правду Божу щадити кожного грішника в надії, чи не покається він і чи не принесе плодів добрих.
Але буває, що правда Божа вже не слухає клопотання, і хіба що декого погоджується залишити ще на один рік у живих. А чи знаєш ти, грішнику, що не останній рік проживаєш, не останній місяць, день і годину?
