| Cедмиця 8 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Святого славного пророка Iлії (IХ ст. до Р. Х.). Прп. Авраамія Галицького, Чухломського (1375). Знайдення мощей прмч. Афанасія Брестського (1649). Сщмч. Константина Словцова пресвітера (1918); сщмчч. Олександра Архaнгельського, Георгія Нікітіна, Іоанна Стебліна Каменського, Сергія Гортинського і Феодора Яковлєва пресвітерів, прмчч. Тихона (Кречкова), Георгія (Пожарова), Косми В’язникова і мчч. Євфимія Гребенщикова і Петра В’язникова (1930); сщмч. Олексія Знаменського пресвітера (1938); прмч. Феодора Абросимова (1941). Чухломської, або Галичської (1350), Оршанської (1631) та Абалацької («Знамення») (1637) ікон Божої Матері. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 4:22-30 (зач. 14). На літургії: – Апостол: Прор.: Як. 5:10-20 (зач. 57). Євангеліє.: Прор.: Лк. 4:22-30 (зач. 14). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Назаретяни дивувалися слову Господа, а все ж не вірували: завадила заздрість, як відкрив Сам Господь. І всяка пристрасть чужа істині і добру, заздрість же більш за все, бо сутність її становлять неправда і злоба; ця пристрасть найнесправедливіша й найотруйніша і для носія її, і для того, на кого вона спрямована. У малих розмірах вона буває у всякого, щойно рівний і тим паче гірший бере гору.
Егоїзм роздратовується, і заздрість стає мучити серце. Це ще не так буває мучительно, коли і самому відкрита дорога; але коли вона загороджується, і загороджується тим, до кого вже почалася заздрість, тоді прагнення її нестримні: тут мир неможливий. Заздрість вимагає повалення з гори свого противника і не заспокоїться, доки як-небудь не досягне цього або не згубить самого заздрісника.
Доброзичливці, у яких прихильні почуття переважають над егоїстичними, не страждають від заздрощів. Це вказує шлях до погашення заздрості й всякому, хто мучимий нею. Треба поспішати збудити доброзичливість, особливо до того, котрому заздриш, і виявити це ділом, — одразу заздрість і стихне. Декілька повторень в тому ж роді — і, з Божою допомогою, вона зовсім уляжеться. Але так залишити її — змучить, висушить і в гроб загонить, коли не подолаєш себе і не змусиш робити добро тому, кому заздриш.
