2 грудня, понеділок.
(19 листопада за старим стилем)
Седмиця 24-та після П’ятидесятниці.
Різдвяний піст.
Прор. від 12-ти Авдія (IX ст. до Р. Х.). Мч. Варлаама (близько 304). Мч. Іліодора (близько 273). Мч. Ази і з ним 150-ти воїнів (284–305). Прпп. Варлаама та Іоасафа, царевича Індійського, і батька його Авеніра царя (IV). Прп. Іларіона чудотворця (875) (Груз.). Прп. Варлаама, ігумена Печерського, в Ближніх печерах (1065). Знайдення мощей прмч. Адріана Пошехонського, Ярославського (1625). Свт. Філарета (1867). Сщмч. Іоанна Вишневського пресвітера (1920).
Сщмч. Порфирія (Гулевича), єп. Сімферопольського (1937), і всіх новомучеників Кримських. Сщмчч. Іоасафа (Удалова), єп. Чистопольського, Сергія Махаєва, Михаїла Дмитрєва, Олександра Мішутіна, Іоанна Малиновського, Константина Михайловського, Олександра Сереброва, Ігнатія Тесліна, Іоанна Пірамідіна, Симеона Кривошеєва, Іоанна Флоровського, Якова Брилліантова, Димитрія Кукліна, Якова Передерія пресвітерів, прмчч. Іоасафа (Кримзіна), Геннадія (Ребези), Петра (Мамонтова), Герасима (Сухова), Михаїла (Кваніна), мчч. Валентина Корнієнка, Петра Антонова, Леоніда Салькова, Тимофія Кучерова (1937). Прп. Олексія Карпаторуського (1947). Прп. Порфирія Кавсокаливіта (1991).
Ікони Божої Матері, йменованої «У скорботах і печалях Утішання» (1863).
Читання дня
Утр.: — Мф. 11:27-30 (зач. 43).* На літ.: — Ап.: 1 Сол. 2:20-3:8 (зач. 267). Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213).* Єв.: Лк. 17:20-25 (зач. 86). Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
итання преподобному* читаються, якщо йому звершується служба.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказавши, що Син Людський з’явиться в день свій, як блискавка, що миттєво висвітлює все піднебесне (Лк. 17:24), Господь додав: “Спочатку Йому належить багато постраждати і бути відкинутим цим родом” (Лк. 17:25). Зі змісту розмови видно, що це “належить постраждати” повинно передувати появі Господа у славі.
Отже, весь час до того дня — час страждань Господа. У Своїй особі Він постраждав в один відомий час; а після того страждання Його продовжуються в особі віруючих — страждання народження віруючих, їхнього виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх, бо союз Господь має зі своїми не уявний лише та моральний, а живий, заради якого все, що стосується їхнього життя, сприймається і Ним, як главою. Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найчутливіші скорботи — це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього відпадіння від віри. Але це — заключні поранення; постійні ж стріли — скорботи і спокуси та коливання віри невір’ям. Промови і писання, що дихають невір’ям, — розпалені стріли лукавого. У нинішній час багато кузень завів лукавий для кування таких стріл. Серця віруючих болять, буваючи уражені ними і бачачи поразки інших; з ними і Господь болить. Але з’явиться день слави Господньої — тоді відкриються таємниці темряви, і ті, хто страждав, зрадіють із Господом. До того ж часу треба терпіти й молитися.
