| Седмиця 25-та після П’ятидесятниці. Глас 7. Різдвяний піст. |
 Їжа з олією.
|
Прор. Авдія
(з 12-ти) (IX до Р.Х.). Мч. Варлаама (бл. 304). 
Прпп. Варлаамаі Іасафа, царевича Індійського, й батька його Авеніра царя (IV). 
Свт. Філарета, митр. Московського (1867).
Мч. Іліодора (біл. 273). Мч. Ази і з ним 150-ти воїнів (284-305). Прп. Іларіона чудотворця, Грузинського (875). Прп. Варлаама, ігумена Печерського (1065). Знайдення мощей прмч. Адріана Пошехонського, Ярославського (1625). Прп. Порфирія Кавсокалівіта (1991). Прп. Олексія Карпаторуського (1947).
Сщмч. Іоанна пресвітера (1920). Сщмчч. Порфирія, єп. Сімферопольського, Іоасафа, єп. Чистопольського, Сергія, Михаїла, Олександра, Іоанна, Констянтина, Олександра, Ігнатія, Симеона, Іоанна, Іоанна, Димитрія, Якова, Якова пресвітерів, прмчч. Іоасафа, Геннадія, Петра, Герасима, Михаїла, мчч. Валентина, Петра, Леоніда, Тимофея (1937).
Ікони Божої матері, йменованої “У скорботах і печалях Утішання” (1863).
Євангельські Читання
Утр. – Ів., 35 зач. (від полу́), X, 1-9. Літ. – 2 Сол., 274 зач., I, 1-10. Лк., 86 зач., XVII, 20-25. Свт.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Мф., 11 зач., V, 14-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказав, що Син Людський з’явиться у день свій, як блискавка, миттєво освічуючи все піднебесся, Господь добавив: “Перед тим належить Йому багато постраждати, а рід цей відмовиться від Нього”.
З цих слів видно, що це “належить постраждати” повинно передувати явленню Господа у славі. Відповідно, весь час до того дня – час страждань Господа. У Своєму лиці Він постраждав в один дуже відомий час, після того ж страждання Його будуть тривати і в лиці вірян, – страждання народження вірян, їх виховання у дусі та зберігання від ворожих дій, внутрішніх та зовнішніх; бо союз у Господа зі своїми не тільки моральний, а живий, заради якого все, що стосується їх, має стосунок і до Нього, як до їхнього глави.
З цієї думки виходить, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найбільш чуттєві скорботи – це падіння віруючих; ще більш чуттєві для Нього – це відпадіння від віри. Але це вже кінцеві ураження; постійні ж стріли – скорботи та спокуси і похитування віри невір’ям. Промови та писання, які дихають невір’ям, – це розпечені стріли лукавого. У нас час багато кузень створив лукавий для кування таких стріл.
Серця віруючих болять, буваючи враженими ними та бачачи враження інших; з ними і Господь болить. Але настане день слави Господа, тоді відкриється таємниця пітьми, і ті, що постраждали, порадіють з Господом. До того ж часу треба терпіти та молитися.
