| Cедмиця 19 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
|
Сщмч. Ієрофея, єп. Афінського (I). Мчч. Гаїя, Фавста, Євсевія та Херимона (III). Сщмч. Петра Капетолійського (III–IV). Мцц. Домніни та доньок її Віринеї (Вероніки) і Проскудії (Просдоки) (305–306). Прп. Амона (близько 350). Прп. Павла Препростого (IV). Мчч. Давікта (Адавкта) і доньки його Калісфенії (IV). Блгв. кн. Володимира Ярославича Новгородського, чудотворця (1052). Прпп. Елладія та Онисима Печерських, у Ближніх печерах (XII–XIII). Прп. Амона, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. кн. Стефана Щиляновича (1515) (Серб.). Знайдення мощей свтт. Гурія, архієп. Казанського, та Варсонофія, єп. Тверського (1595). Сщмч. Димитрія Вознесенського пресвітера (1918). Блж. Варфоломія Чигиринського (1931). Cщмчч. Миколая Верещагіна, Михаїла Твердовського, Якова Бобирева і Тихона Архангельського пресвітерів, прмч. Василія (Цвєткова) (1937). Св. Хіонії Архангельської спов. (1945). Прп. Варсонофія Херсонського (Юрченка), сповідника (1954). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Флп. 1:27-2:4 (зач. 239). Євангеліє.: Лк. 7:31-35 (зач. 32) |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Кому уподібню людей роду цього?” (Лк.7:31), тобто невіруючих? Якщо Господь ставить це запитання ніби здивовано, чи не тим більше доречно нам дивуватися з виявів невір’я? Здавалося б, як іти проти всебічної очевидності? – і проте ж ідуть. Що сатана опирається – це не дивно; його ім’я таке: противник істини і добра ясно бачить, що Бог є, що Він судитиме його і засудить, що страту йому вже приготовано, а все йде всупереч, і не для чогось іншого, як тільки на зло, а отже на більшу собі згубну шкоду.
Чи не цей вже дух богоборства володіє і невірами? Принаймні, за тими поняттями, які маємо ми про душу та її дії, невір’я, за очевидності підстав віри, незрозуміле, так само як незрозуміле і рабство грішника гріху, коли він дізнається ясно, що гріх губить його. І яке ще протиріччя! Тільки невіри і страстолюбці відкидають буття сатани і нечистих духів. Ті, яким би найбільше треба було б стояти за них, зовсім відступаються від них. Чи не від них самих і наука-то ця? Темні темряву люблять і навчають говорити, що їх немає і що в моральному світі будується само собою, без їхніх пасток і підступності.
