| Cедмиця 15 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
Сщмч. Вавили, єп. Великої Антіохії, і з ним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Єполонія та матері їхньої Христодули (251). Прор. Боговидця Мойсея (XVI ст. до Р. Х.). Мц. Єрміонії, доньки ап. Филипа диякона (близько 117). Мч. Вавили Нікомідійського і з ним 84-х отроків (IV). Мчч. Феодора, Міана, Юліана та Кіона (305–311). Блж. Даниїла Єлисаветградського (1860). Прмч. Парфенія, ігумена Кизилтаського (1867). Знайдення мощей свт. Іоасафа, єп. Бєлгородського (1911). Сщмчч. Григорія (Лебедєва), єп. Шліссельбурзького, Сергія (Дружиніна), єп. Нарвського, Павла Васильєвського, Іоанна Василевського, Миколая Лебедєва, Миколая Сретенського, Іоанна Ромашкіна, Миколая Хвощева, Олександра Нікольського, Петра Лебединського, Михаїла Богородського та Ілії Ізмайлова пресвітерів, прмч. Стефана (Кускова), мчч. Василія Єжова, Петра Лонськова, Стефана Митюшкіна й Олександра Блохіна (1937). Сщмч. Петра (Зимонича), митр. Дабро-Боснійського (1941) (Серб.). Мц. Єлени Чернової (1943). Друге знайдення (1964) і перенесення (1989) мощей свт. Митрофана, єп. Воронезького. Ікони Божої Матері, йменованої «Неопалима Купина» (1680).
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Гал. 3:15-22 (зач. 207).; Сщмч. (під зачало): Євр. 11:33-40 (зач. 330).; Свт.: Євр. 13:17-21 (зач. 335). Євангеліє.: Мк. 6:7-13 (зач. 23); Сщмч.: Лк. 12:32-40 (зач. 67).; Свт.: Ін. 10:9-16 (зач. 36). |
Свт. Феофан Затворник – думки на кожен день:
Господь, посилаючи на проповідь святих апостолів, наказав їм нічого не мати при собі. Одне вбрання на плечах, сандалі на ногах, посох у руках – і все тут. І заклопотаності ні про що не мати, вступаючи в труд цей, немов вони були всебічно забезпечені. І справді, апостоли були цілком забезпечені, без жодного зовнішнього забезпечення. Як же це влаштовувалося?
Досконалою відданістю апостолів волі Божій; тому то Господь так і влаштовував, щоб вони не мали ні в чому потреби. Зворушував серця тих, хто слухав проповідь, і ті живили й забезпечували проповідників. Але апостоли не мали цього на увазі і не очікували нічого, а все віддавали Господу. Тому терпляче терпіли і якщо щось зустрічалося неприємне. Одна в них була турбота проповідувати, і одна печаль – якщо не слухали проповіді. Звідси чистота, незалежність і багатоплідність проповідування. І нині б так треба, але неміч наша вимагає зовнішнього забезпечення, без якого ми й кроку не зробимо. Це, однак, не докір нинішнім нашим апостолам. Спочатку вони точно спираються на це забезпечення, але потім воно зникає з голови, і вони самою працею своєю зводяться в стан боговідданості, з якого моменту, треба думати, і починається справжня плідність проповіді. Боговідданість – вищий ступінь моральної досконалості, і не раптом до неї доходять, щойно пізнають ціну її. Вона сама приходить після праці над собою.
