| Неділя 22-а після П’ятидесятниці. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Прп. Іоанникія
Великого (846). Сщмчч. Никандра, єп. Мірського, і Єрмея пресвітера (I).
Свт. Павла Тобольського (1770). Прп. Меркурія Печерского (XIV). Блж. Симона, Христа ради юродивого, Юр’євецького (1584). Прп. Никандра Городноєзерського (XVI).
Св. Миколая спов., пресвітера (1931). Прмц. Євгенії (1935). Сщмч. Олександра пресвітера (1937). Сщмч. Ісмаїла пресвітера (1941).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 11-е, Ін., 67 зач., XXI, 15-25. Літ. – Гал., 215 зач., VI, 11-18. Лк., 39 зач., VIII, 41-56. Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 10 зач., IV, 25 – V, 12.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Іаір гласно при всіх впав до ніг Спасителя, молив Господа про зцілення дочки своєї, та був почутий. Господь нічого не сказав, а відразу ж встав та пішов до нього.
На шляху до Іаіра була зціленна кровоточива жінка, звичайно ж, теж не без молитви з її сторони, хоча вони і не зверталася словом і не падала до ніг Господа: у неї була сердечна молитва віри. Господь почув її та дав зцілення. Тут все звершилося потаємно. Кровоточива серцем звернулася до Господа; Господь почув це прохання серця та задовольнив прохання.
У цієї жінки та в Іаіра молитва за суттю своєю одна, хоча і можна розрізняти у них певні степені. Такі ось молитви, повні віри, сподівання та відданості, ніколи не бувають не почуті.
Інколи говорять: “молюся, молюся, а молитва моя все-таке не чується”. Але потрудися дійти до міри молитви, невідмовної, ти і побачиш, чому вона не почута. Якщо ти будеш у молитовному становищі, як Іаір, чи в простому звичайному, як всі, хто навколо, подібно кровоточивій, коли почнеться у серці твоєму справжня молитва, вона безсумнівно ввійде до Господа та схилить Його на милість.
Уся справа в тому, як дійти до такої молитви. Трудися і дійдеш. Всі чини молитовні мають в своїй основі піднести молитвенників до такої міри молитви, і всі, хто розумно проходить цей молитовний курс, досягають мети своєї.
