| Cедмиця 28 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Вмц. Варвари і мц. Іуліанії (близько 306). Прп. Іоанна Дамаскіна (близько 780). Прп. Іоанна, єп. Полівотського (VIII). Свт. Геннадія, архієп. Новгородського (1505). Сщмчч. Олексія Сабурова, Іоанна П’янкова, Олександра Посохіна і Миколая Яхонтова пресвітерів, Василія Кашина диякона і з ним 10-ти мучеників (1918); сщмч. Димитрія Невєдомського пресвітера, прмц. Анастасії Титової, мцц. Єкатерини Арської і Кіри Оболенської (1937). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мф. 25:1-13 (зач. 104). На літургії: – Апостол: 2Тим. 4:9-22 (зач. 299).; Прп. (під зачало): Гал. 5:22-6:2 (зач. 213); Вмц.: Гал. 3:23-29 (зач. 208). Євангеліє.: Лк. 21:5-7,10-11,20-24 (зач. 104); Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24 ); Вмц.: Мк. 5:24-34 (зач. 21). |
Свт. Феофан Затворник – думки на кожен день:
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: “настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано” (Лк. 21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в’яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. “Минає образ світу цього” (1 Кор. 7:31).
“Людина ходить подібно до примари… збирає і не знає, кому дістанеться те” (Пс.38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо.
І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолімося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.
