| Cедмиця 19 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Сщмчч. Діонісія Ареопагіта, єп. Афінського, Рустика пресвітера та Єлевферія диякона (96). Прп. Іоанна Хозевіта, єп. Кесарійського (VI). Блж. Ісихія Хоривіта (VI). Прп. Діонісія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХV). Свт. Агафангела (Преображенського) спов., митр. Ярославського (1928). Трубчевської ікони Божої Матері (1765). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Флп. 1:20-27 (зач. 238).; Сщмч.: Діян. 17:16-34 (зач. 40) Євангеліє.: Лк. 7:17-30 (зач. 31); Сщмч.: Мф. 13:44-54 (зач. 55). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Прибувши в Назарет, Господь не зустрів там віри. Видима простота Його завадила мешканцям Назарету побачити невидиму славу і божество. Чи не те саме буває і з християнином? Християнські догмати на вигляд дуже прості, але для розуму, що входить всередину їх, вони становлять всеосяжну струнку в собі систему, якої не породжував і породити не може жоден тварний розум.
Гордоумство, кинувши побіжний погляд на простоту євангельську, відвертається від неї і починає саме собі будувати будівлю відання, як йому здається, величезну, з якої відкриваються, нібито, види широкі. На ділі ж виходить те, що будівля нагромаджується з карт, а кругозір становлять міражі, примари розпаленої уяви. Але йому хоч не кажи. Усякого, хто хоче переконати такого, він і братія його готові своїми критичними нападками негайно скинути з гори в прірву, але істина завжди проходить неушкодженою серед них і йде до інших душ, здатних прийняти її.
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він “Той, Котрий повинен прийти, чи іншого чекати” (Лк. 7:19) треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв’язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено.
Божественні справи свідчили про божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити, і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір’я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір’я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб’язкові й нікчемні. Того хоче його серце, – тому все і стерпно.
