| Седмиця 4 після Пасхи. | Пісний день. |
|
Мчч. Тимофія і Маври (близько 286). Прп. Петра чудотворця, єп. Аргоського (Х). Прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського (1074). Свт. Феофана Перифеорійського (після 1353). Прпп. Іуліанії (1393) та Євпраксії (1394) Московських. Сщмч. Миколая Беневоленського пресвітера (1941). Ікон Божої Матері: «Успіння» Києво-Печерської, принесеної з Царгорода (1073), Печерської (із предстоящими Антонієм і Феодосієм) (1085) і Свенської (Печерської)(1288). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 6:17-23 (зач. 24). На літургії: – Апостол: Діян. 10:44-11:10 (зач. 27).; Прп.: Євр. 13:7-16 (зач. 334). Євангеліє.: Ін. 8:21-30 (зач. 30).; Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитували Господа: “Хто ж Ти?”. Він відповів: “від початку Сущий” (Ін.8:25). Він попереду, за Ним святі апостоли, за апостолами пастирі й учителі та вся Церква Христова. Розсудіть тепер, хто справжні передові. Тому що за ними так довго і так багато йдуть і ще підуть, вони не перестають бути передовими, бо все ж таки вони попереду, а всі інші йдуть слідом за ними.
Отже, у нас, християн, уже є передові; і якщо хто зазіхає виставляти нових передових, – явно, що їх треба розуміти передовими в протилежному напрямку, тобто на шляху, що веде на дно пекла. Нічого додавати до цього: остерігайтеся – бо хто собі ворог? Тільки постарайтеся збагнути це таким чином і міцно тримайтеся пізнаної істини Христової, а ті нехай твердять своє.
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
