16 грудня, понеділок.
(3 грудня за старим стилем)
Седмиця 26-та після П’ятидесятниці.
Різдвяний піст.
Прор. від 12-ти Софонії (635–605 рр. до Р. Х.). Прп. Феодула Царгородського (близько 440). Прп. Іоанна мовчальника, колишнього єп. Колонійського (558). Сщмч. Феодора, архієп. Александрійського (606). Прп. Савви Сторожевського (Звенигородського) (1406). Прп. Георгія Черницького (1806) (Румун.). Сщмч. Андрія Косовського пресвітера (1920). Прп. Параскеви Топловської (1928). Сщмч. Миколая Єршова пресвітера (1937); св. Георгія Сєдова спов. (1960).
Читання дня:
На літ.: — Ап.: 1 Тим. 1:1-7 (зач. 278). Єв.: Лк. 20:27-44 (зач. 102)
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Садукеї мали аргументи проти Воскресіння, які здавалися їм неспростовними, а Господь спростував їх кількома словами, і до того ж так ясно, що всі зрозуміли і визнали садукеїв переможеними істиною слова Його.
Що тоді були садукеї, то нині невіри всіх сортів.
Нагородили вони собі безліч мрійливих припущень, звели їх у неспростовні істини і пишаються тим, вважаючи, що вже проти них і сказати нічого. На ділі ж вони такі порожні, що й говорити проти них не варто. Усі їхні мудрування — паперовий будиночок: дунь — і розлетиться. По частинах їх і спростовувати немає потреби, а досить поставитися до них так, як ставляться до снів. Говорячи проти снів, не доводять неузгодженості у складі або в частинах сну, а кажуть тільки: це сон, — і тим усе вирішують.
Точно така теорія утворення світу з туманних плям, з підставками своїми — теорією випадкового зародження дарвінівського походження родів і видів, і з його ж останнім мріянням про походження людини. Усе, як марення сонного. Читаючи їх, ходиш серед тіней. А вчені? Та що з ними поробиш? Їхній девіз: не подобається — не слухай, а брехати не заважай.