| Cедмиця 3-тя після П’ятидесятниці. Глас 1 | Петрів піст. |
Свт. Никифора спов., патр. Константинопольського (828). Сщмч. Пофіна, єп. Ліонського, мч. Понтика, мц. Бландіни і з ними постраждалих (177). Вмч. Іоанна Нового, Сочавського (1330–1340). Знайдення мощей прав. Іуліанії, кн. Вяземської, Новоторзької (1819). Сщмчч. Миколая Виноградова та Платона Купчевського протоієреїв (1931). Києво-Братської ікони Божої Матері (1654). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рим. 7:1-13 (зач. 94).; Вмч: Еф. 6:10-17 (зач. 233). Євангеліє.: Мф. 9:36-10:8 (зач. 34).; Вмч: Мф. 5:16-22 (зач. 36). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Посилаючи на проповідь святих апостолів, Господь заповідав їм усіх закликати, кажучи: “наблизилось Царство Небесне” (Мф. 10:7), тобто прийшло Царство — ідіть у нього. Нам же що слід проповідувати? Треба всім кричати: сини Царства! Не тікайте з Царства в неволю і рабство — бо тікають.
Одних полонить свобода розуму: “Не хочемо, — кажуть, — уз віри і гніту авторитету, навіть Божественного; самі все розгадаємо і вирішимо”. Ну й порішили. Набудували байок, у яких більше дитячості, ніж у міфології греків — і величаються…
Інших захоплює широкий шлях пристрастей: “Не хочемо, — кажуть, — знати позитивних заповідей, ні вимог совісті — то все абстракції: нам потрібна природність чуттєва”. І пішли слідом за нею. Що ж вийшло? Стали, як нерозумна худоба (Пс. 48:21). Чи не від цього морального падіння народилася і теорія походження людини від тварин? Ось куди заходять! А все тікають від Господа, все тікають…
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку “все старання” (2Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись.
Три вороги, — кожен з незліченним військом, — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Чому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: “наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних” (Еф.6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само, якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Чому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
