| Неділя 2-га після П’ятидесятниці. Всіх святих, у землі Руській просіявших. Глас 1 | Петрів піст. |
Усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне святкування в Неділю 2-гу після П’ятидесятниці). Мохнатинської ікони Божої Матері (XVII) (перехідне святкування в Неділю 10-ту після Пасхи). Мчч. Іустина Філософа та іншого Іустина, і з ними Харитона, Харити, Євелпіста, Ієракса, Пеона та Валеріана (166). Мц. Вікторії Солунської (Римської). Прп. Агапіта Печерського, лікаря безмездного, в Ближніх печерах (ХI). Прп. Діонісія, ігумена Глушицького (1437). Сщмч. Василія Преображенського пресвітера, мц. Віри Самсонової (1940). Прп. Іустина Челійського (1979) (Серб.). Прославлення прав. Іоанна Кронштадтського (1990). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мк. 16:1-8 (зач. 70).; Мф. 11:27-30 (зач. 43). На літургії: – Апостол: Рим. 2:10-16 (зач. 81 від полу).; Прп.: Гал. 5:23-6:2 (зач. 213). Євангеліє.: Мф. 4:18-23 (зач. 9).; Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його.
Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп’янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
