| Седмиця 2 Великого посту. | Великий піст. |
|
Прп. Кассіана Римлянина (435). Прп. Іоанна, названого Варсонофієм, єп. Дамаського (V); мч. Феоктириста (VIII) (пам’яті переносяться із 29 лютого). Девпетерувської ікони Божої Матері (1392). Прмц. Євдокії (близько 160–170). Мчч. Нестора і Тривимія (ІІІ). Мц. Антоніни (ІІІ–ІV). Мчч. Маркела і Антонія. Прп. Домніни Сирійської (близько 450–460). Прп. Мартирія Зеленецького (1603). Сщмчч. Василія Нікітського, Петра Любимова, Іоанна Стрельцова, Веніаміна Фамінцева, Михаїла Букринського пресвітерів, прмч. Антонія (Коржа) ієродиякона, прмцц. Анни Макандіної, Дарії Зайцевої, Євдокії Архипової, Ольги Жильцової, Олександри Дьячкової, Матрони Макандіної, мч. Василія Архипова, мц. Надії Аббакумової (1938). Сщмч. Олександра Ільєнкова пресвітера (1942); сщмч. Василія Константинова-Гришина пресвітера (1943). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На 6-му часі: – Іс. 8:1-14. На вечірні: – Бут. 5:30-6:8; Притч. 5:20-7:1. |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не вічно Духу Моєму бути нехтуваним людьми, бо вони плоть” (Бут. 6:3). У людині дві протилежності, а свідомість одна – особистість людська. Характер цієї особистості визначається тим, на який бік вона схиляється. Якщо вона на боці духу – буде людина духовна; якщо вона на боці плоті – буде людина плотська. Дух і в плотському не зникає, але буває поневолений і голосу не має. Він тут стає під’яремним і служить плоті, як раб господині своїй, винаходячи всілякі для неї втіхи.
І в духовному плоть не зникає, але підпорядковується духу і йому працює, втрачаючи свої природні права на їжу через піст, на сон через бдіння, на спокій через безперервну працю і стомлення, на насолоду почуттів через усамітнення і мовчання. Бог не перебуває там, де панує плоть, бо орган спілкування Його з людиною є дух, який тут не в своєму чині.
Вперше відчувається Боже наближення, коли дух починає пред’являти свої права в діях страху Божого і совісті. Коли ж і свідомість зі свободою стануть на цей бік, тоді Бог спілкується з людиною і починає перебувати в ній. З тієї хвилини піде одухотворення душі й плоті, всієї внутрішньої й зовнішньої людини, доки Бог стане всім у всіх у людині тій, і людина, одухотворена, обожиться. Яка чудова перевага, і як мало вона пам’ятається, цінується і шукається!
