| Седмиця про блудного сина. | Пісний день. |
|
Безсрібників мчч. Кира та Іоанна і з ними мцц. Афанасії й дочок її Феодотії, Феоктисти та Євдоксії (311). Мчч. Вікторина, Віктора, Никифора, Клавдія, Діодора, Серапіона і Папія (251). Мц. Трифени Кізіцької. Свт. Никити, затворника Печерського, єп. Новгородського (1108). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 2Ін. 1:1-13 (зач. 75).; Мч.: Рим. 8:28-39 (зач. 99).; Безсрр.: 1Кор. 12:27-13:8 (зач. 153). Євангеліє.: Мк. 15:22-25,33-41 (зач. 68).; Мч.: Лк. 10:19-21 (зач. 51 від полу).; Безсрр.: Мф. 10:1,5-8 (зач. 34 від полу). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління” (Лк. 10:21). Ось суд над людською мудрістю і розумністю. І він, вочевидь, виконується. Одкровення тепер перед очима в Божественних писаннях, і розумники читають його, але не розуміють. Дивуватися треба: писано просто, а їм усе видається там не так, як написано; немов осліпило їх. Діти бачать і розуміють; а для них відкрите приховано.
Такий порядок угодно заснувати Отцю Небесному; отже, і нема чого сперечатися. Якби зовсім не було відкрите істотно потрібне, ну тоді розумники могли б ще заперечувати; а так відкрите – приходь і бери, для того відкрите, щоб ти брав: стань тільки дитиною. – “Як – я?.. Нізащо!” – Ну, як хочеш; і залишайся собі премудрим і розумним, але нічого, однак, істотно потрібного не розумієш і не вміщаєш у своїй голові, блукаєш серед примар та ілюзій, що породжуються твоїм мудруванням і тримають тебе в цілковитому засліпленні, через що ти думаєш, що ти зрячий, а ти “сліпий, закрив очі” (2 Пет. 1:9), тобто дещо бачиш, як крізь густу імлу. Але це не вказує тобі справжньої дороги і не веде до мети, а тільки тримає в безвихідному колі самообману. Визволи нас, Господи, від такого страшного стану!
Святий Іоанн Богослов пише: “Бо багато тих, хто вводить в оману, увійшло в світ; вони не сповідують Іісуса Христа, Котрий прийшов у плоті” (2Ін. 1:7). Так було за Його часів; а нині входять у світ спокусники, які сповідують Христа, Котрий прийшов у плоті, але які, однак, є “спокусниками й антихристами” (2Ін. 1:7). Почалося це виразніше з часів Арія і досі триває. Стародавні, втім, спотикалися більше в догматі про особу Іісуса Христа, Спасителя нашого; а з часів Лютера стали спотикатися у вченні про спасіння в Ньому. І скільки вже було таких?
І в нас з’явилися такі “спокусники й антихристи”, які тлумачать, що “віруй і досить”; більше нічого не потрібно: ні Церкви, ні таїнств, ні священства. Починають же свій обман й ці теж із Христа Господа і спасіння в Ньому. Але як неправо про це тлумачать, то ці антихристи і клятві підлягають. Остерігайтеся їх. “Кожен, хто переступає вчення Христове і не перебуває в ньому, не має Бога” (2Ін. 1:9). І вони не мають; бо не мають вчення Христового. Вчення це в Церкві, а вони відкололися від Церкви. Тільки ті, котрі Церкві слідують, мають вчення Христове і перебувають у ньому. Заради цього і Христа Сина Божого мають, і Бога Отця. А ті не мають, хоч і стверджують, що мають. “Не приймайте таких і не вітайте їх” (2Ін. 1:10).
