| Седмиця про блудного сина. | Посту немає. |
|
Собор вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Iоанна Златоуста. Сщмч. Іполита Римського і з ним мчч. Кенсорина, Савина, Хрисії діви та інших 20-ти мучеників (III). Прп. Зінона, учня свт. Василія Великого (V). Мч. Феофіла Нового (784). Блгв. Петра, царя Болгарського (967). Прп. Зінона, посника Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Блж. Пелагії Дивєєвської (1884). Прп. Мелетія Іпсенійського (XIX). Сщмч. Володимира Хрищеновича пресвітера (1933). Мч. Стефана Наливайко (1945). Собор святих Таврійської духовної семінарії |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Ін. 10:9-16 (зач. 36). На літургії: – Апостол: Свтт.: Євр. 13:7-16 (зач. 334). Євангеліє.: Свтт.: Мф. 5:14-19 (зач. 11). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться” (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: “ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: “без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
