12 листопада, вівторок. (30 жовтня за старим стилем)
Седмиця 21-ша після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Сщмч. Зіновія, єп. Егейського, і сестри його мц. Зіновії (285). Апп. від 70-ти Тертія, Марка, Іуста й Артеми (I). Сщмч. Маркіана, єп. Сиракузького (II). Мц. Євтропії (близько 250). Мц. Анастасії Солунської (III). Свв. Стефана Мілютина, короля Сербського (1320), брата його Драгутина (1316) та матері їхньої Єлени (1306) (Серб.). Сщмч. Матфея Казаріна диякона (1942). Св. Феодосія Станкевича спов., пресвітера (1950). Перенесення мощей сщмч. Олександра (Петровського), архієп. Харківського (1992). Знайдення мощей свт. Агафангела (Преображенського) спов., митр. Ярославського (1998).
Озерянської ікони Божої Матері (ХVI).
Читання дня
На літ.: — Ап.: Кол. 1:1-2:7-11 (зач. 249). Єв.: Лк. 11:34-41 (зач. 60).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Світильник для тіла є око” (Лк. 11:34); а світильник душі — розум. Як за неушкодженого ока тілесного все навколо нас у зовнішньому побуті нашому видно для нас і ми знаємо, як і куди йти й що робити, так за здорового розуму видно буває для нас все у внутрішньому побуті нашому, у нашому ставленні до Бога й ближніх і в тому, як треба нам тримати самих себе. Розум, вищий бік душі, поєднує відчуття Божества, вимоги совісті та сподівання кращого, порівняно з усім, чим ми володіємо і що ми знаємо.
Коли розум здоровий, у душі панує страх Божий, сумлінність і незв’язаність нічим зовнішнім, а коли він нездоровий — Бог забутий, совість шкутильгає на обидві ноги, а душа вся погрязає у видимому й наявному. В останньому випадку в людини темна ніч: поняття сплутані, у справах безлад, у серці безвідрадна туга. Штовхають її дотичні обставини, і вона тягнеться слідом за ними, як тріска за течією струмка. Не знає людина, що до цього часу зроблено, що вона тепер і чим скінчиться шлях її. Навпаки, у кого розум здоровий, той, боячись Бога, веде справи свої з обачністю, слухає одного закону совісті, що дає одноманітний лад усьому життю його, і не занурюється в чуттєве, окрилений сподіванням майбутнього всеблаженства. Від цього в нього погляд на весь плин життя, з усіма його обставинами, ясний, і для нього “світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе” (Лк. 11:36).
