11 жовтня, п’ятниця. (28 вересня за старим стилем)
Седмиця 16-та після П’ятидесятниці.
Пісний день.
✔️ Прп. Харитона сповідника (близько 350). Прор. Варуха (VI ст. до Р. Х.). Мчч. Олександра, Алфея, Зосими, Марка пастиря, Никона, Неона, Іліодора та інших (IV). Блгв. кн. В’ячеслава Чеського (935). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають. Прпп. схимника Кирила і схимниці Марії, батьків прп. Сергія Радонезького (близько 1337). Прп. Харитона Сянжемського (1509). Прп. Іродіона Ілоєзерського (1541). Знайдення мощей прмц. вел. кн. Єлисавети (1918). Мц. Анни Ликошиної (1925); прмч. Іларіона (Громова), прмц. Михаїли (Іванової) (1937); прмц. Татіани Чекмазової (1942).
Читання дня
Утр.: — Мф. 4:25-5:13 (зач. 10). На літ.: — Ап.: Еф. 1:7-17 (зач. 217). Прпп.: 2 Кор. 4:6-15 (зач. 176). Єв.: Лк. 6:17-23 (зач. 24). Прпп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Після Хрещення Господа, коли на Нього зійшов Дух у вигляді голубиці, Він ведеться в пустелю, де Його спокушує [сатана]. Такий і загальний усім шлях. Святий Ісаак Сиріанин зауважує в одному місці, що, як тільки скуштуєш благодатну розраду або отримаєш від Господа якийсь дар, — чекай на спокуси. Спокуси прикривають світлість благодаті від власних очей людини, які зазвичай з’їдають усяке добро зарозумілістю і самозвеличуванням.
Спокуси ці бувають і зовнішні — скорботи, приниження; і внутрішні — пристрасні помисли, які навмисне спускаються, як звірі з ланцюгів. Тому потрібно настільки уважно ставитися до себе і суворо розбирати те, що буває з нами і в нас, щоб бачити, чому воно так є і до чого нас зобов’язує.
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
