11 листопада, понеділок. (29 жовтня за старим стилем)
Седмиця 21-ша після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Прмц. Анастасії Римлянині (III). Прп. Аврамія затворника та блж. Марії, племінниці його (близько 360). Мчч. Клавдія, Астерія, Неона та Феоніли (285). Прп. Анни (826). Прп. Аврамія, архім. Ростовського (1073–1077). Прп. Аврамія, затворника Печерського, в Ближніх печерах (XII–XIII).
Сщмч. Миколая Пробатова пресвітера і з ним мчч. Косми, Віктора Краснова, Наума, Филипа, Іоанна, Павла, Андрія, Павла, Василія, Олексія, Іоанна і мц. Агафії (1918); сщмч. Іоанна Рудинського пресвітера (1930); сщмч. Євгенія Івашка пресвітера (1937); мц. Анастасії Лебедєвої (після 1937); сщмч. Леоніда Муравйова пресвітера (1941).
Читання дня
На літ.: — Ап.: Флп. 4:10-23 (зач. 248). Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43). Лк. 11:29-33 (зач. 59).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Цариця південна повстане на суд із людьми роду цього, і осудить їх” (Лк. 11:31). За що? За байдужість до діла, яке Господь робив на їхніх очах. Та цариця, почувши про мудрість Соломонову, здалеку прийшла послухати його, а ці мужі, маючи перед обличчям Самого Господа, не слухають Його, хоч очевидно було, що Він вищий за Соломона, “як небо вище за землю” (Іс. 55:9). І всіх, байдужих до діл Божих, засуджує південна цариця, бо Господь завжди і серед нас так само очевидно присутній у євангельських оповідях, як було тоді.
Читаючи Євангеліє, ми маємо перед очима Господа з усіма дивовижними ділами Його, бо воно так само безсумнівне, як безсумнівне свідчення власних очей. Між тим, мало хто слухає Господа, що так викарбовується в душах наших. Ми закрили очі свої або звернули їх в інший бік, тому й не бачимо; а не бачачи, не займаємося ділами Господніми. Але це не виправдання, а причина неуваги, стільки ж злочинна, скільки злочинна і сама справа, що походить від неї. Діло Господнє — наше перше діло, тобто спасіння душі. До того, що від Господа, ми маємо прислухатися і без відношення до нас, чи не тим паче коли воно все звернене на нас, на влаштування нашої істотної справи, значення якої простягається на всю вічність? Судіть, наскільки ж злочинною є неувага до такої справи!
