| Седмиця 26-а після П’ятидесятниці. Глас 8. Різдвяний піст. |
 |
Мч. Іринарха
і святих семи жон (303). 
Прмч. і спов. Стефана Нового (767).
Мчч. Стефана, Василія, Григорія, другого Григорія, Іоанна та інших багатьох (VIII). Свт. Феодора, архієп. Ростовського (1394).
Сщмч. митрополита Серафима (1937). Сщмчч. Олексія, Олексія, Василія пресвітерів, прмч. Рафаїла, Вікентія і мц. Анісії (1937). Мц. Параскеви (1938). Сщмч. Миколая пресвітера (1941). Знайдення мощей прп. Сергія, спов. (2000).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Священники, книжники та старці не вірували в Господа. Щоб привести їх до віри, Він запропонував їм питання: “Хрещення Іоаннове з неба було чи від людини?”
Подумайте про це безпристрасно, і роздуми ваші приведуть вас до віри. Що сказано про явлення Іоанна, те можна сказати і про кожну подію, яка супроводжувала Господа у плоті, і саме пришестя, зі всім, що до нього дотичне.
Розсуди всякий про все це, – висновок буде один: “воістину Він був Син Божий”. Можуть приходити різні думки, народжуватися здивування, траплятися нібито невідповідності, але в кінці всіх досліджень вийде одне всестороннє переконання, що не можна думати по-іншому, як так, як зображено в Євангеліє та апостольських посланнях.
“Велика благочестя таємниця: Бог явився у плоті”, – залишаючись таємницею сама у собі, буде зрозумілою для розуму з моральної необхідності, яку накладе на нього власне його дослідження, сповідувати так, а не інакше.
Невіри чи зовсім не досліджують всього так, як слід, або досліджують поверхнево, чужим розумом, або приймають нещасливий настрій, що є протилежним до вимог віри, а щоб виправдати своє невір’я, задовольняються навіть найменшим для заперечення віри.
І віруючих розхитують слова тих, хто не вірить, тому що віруючі, задовольняючись простою вірою, не пояснюють для себе основ віри. Слова ці застають їх зненацька, тому вони і вагаються.
