| Cедмиця 18 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
|
Мчч. Калістрата і дружини його: Гімнасія та інших (304). Апп. від 70-ти Марка, Аристарха та Зіни (I). Мц. Єпіхарії (284–305). Прп. Ігнатія (963–975). Прп. Савватія Соловецького (1435). Прп. Феодосія Манявського (1629). Сщмч. Анфіма Іверянина, митр. Волоського (1716) (Румун.). Сщмч. Димитрія Шишокіна пресвітера (1918); сщмчч. Германа (Косолапова), єп. Вольського, і Михаїла Платонова пресвітера (1919); сщмч. Феодора Богоявленського пресвітера (1937). Сщмч. Петра (Полянського), митр. Крутицького (1937). Прославлення свт. Афанасія, єп. Полтавського і Мгарського, чудотворця (2010). Браїлівської ікони Божої Матері (1635). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Еф. 6:18-24 (зач. 234). Євангеліє.: Лк. 6:17-23 (зач. 24 ). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп’янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
