10 вересня, вівторок. Седмиця 12-та після П’ятидесятниці.
Посту немає.
✔️ Прп. Мойсея Мурина (близько 400). Прав. Анни пророчиці, доньки Фануїлевої, яка зустріла Господа Іісуса Христа у храмі Єрусалимському (I). Мц. Шушаніки, кн. Ранської (V) (Груз.). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають. Прп. Савви Крипецького, Псковського (1495). Знайдення мощей прп. Іова Почаївського (1659). Сщмч. Олексія Будріна пресвітера (1918); прмчч. Казанських (1918); сщмч. Олександра Медведєва диякона (1918); сщмч. Миколая Георгієвського пресвітера (1931); сщмч. Василія Сокольського пресвітера (1937).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь навчав у синагозі Капернаумській, і всі дивувалися Його вченню: “бо Він навчав їх як той, хто має владу, а не як книжники” (Мк. 1:22). Ця влада — не тон повелительний, а сила впливу на душі й серця. Слово Його проходило всередину і в’язало совісті людські, вказуючи, що все так є, як Він говорив. Таким і завжди є слово, просякнуте силою Божественною, слово від Духа, або слово помазане. Таке воно було і у святих апостолів, і після них у всіх впливових учителів, які говорили не від вченості, а від того, як Дух давав їм провіщати. Це дар Божий, що здобувається, однак, трудами не над одним дослідженням істини, а більше над сердечним і життєвим засвоєнням її. Де це здійсниться, там слово просякнуте переконливістю, тому що переходить від серця до серця; тут і влада слова над душами. Книжникам, які говорять і пишуть від вченості, не дається така сила, бо вони говорять від голови і в голову пересипають своє міркування. У голові ж немає життя, а тільки верхівка його. Життя — у серці, і тільки те, що виходить із серця, може впливати на потоки життя.
Біс славив Спасителя, а Спаситель сказав йому: “замовкни і вийди” (Мк. 1:25). Біси ніколи нічого не говорять і не роблять із доброю метою: завжди в них щось зле на думці. Так було і тут. Господь, не викриваючи підступів їхніх, одним словом припинив: “замовкни і вийди”. Не хотів Він довго вести мову з лукавим духом. Тут нам урок. Мало-мало що гарненьке вдасться комусь зробити, одразу підсідає біс і починає сурмити у вуха: ти такий і такий. Не слухай і не входь у розмову з цим улесливим, а одразу навідріз скажи: “замовкни і вийди”; і слід його проведи зітханням і докором собі, і місце його окади скорботною молитвою. Він хоче породити зарозумілість і самопочуття, і з них потім роздмухати самовихваляння і марнославство, — всі такі помисли і почуття, які в духовному житті те саме, що злодії в життєвому побуті. Як ці, забравшись у дім, оббирають добро хазяйське, так і ті своїм укоріненням у душі все добре в ній нищать і геть викидають, так що нічого вже не залишається, за що потім похвалив би Господь.
