| Неділя 9 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Смоленської ікони Божої Матері, йменованої «Одигітрія» («Провідниця») (принесена з Царгорода в 1046 р.). Апп. від 70-ти Прохора, Никанора, Тимона і Пармена дияконів (I). Мчч. Юліана (II), Євстафія (близько 316) та Акакія (близько 321). Прп. Павла Ксиропотамського (820). Прп. Ірини Хрисоволантської, Каппадокійської (921). Свт. Питирима, єп. Тамбовського (1698). Сщмч. Миколая Пономарьова диякона (1918); прмч. Василія (Ерекаєва), прмцц. Анастасії (Камаєвої) та Єлени (Асташикіної), мчч. Арефи Єрьомкіна, Іоанна Ломакіна, Іоанна Сельманова, Іоанна Мільошкіна і мц. Маври Моїсеєвої (1937). Собор Тамбовських святих. Гребневської (1380), Густинської «Одигітрії» (1670), Костромської (1672), Нанківської (1690) та «Розчулення» Серафимо-Дивєєвської (1885) ікон Божої Матері. Шановані списки зі Смоленської ікони Божої Матері: Устюженська (1290), Видропуська (ХV), Воронінська (1524), Христофорівська (ХVI), Супрасльська (ХVI), Юзька (1615), Ігрицька (1624), Шуйська (1654–1655), Седмиєзерна (ХVII), Сергієвська (у Троїце-Сергієвій Лаврі) (1730). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Ін. 20:19-31 (зач. 65). На літургії: – Апостол: 1Кор. 3:9-17 (зач. 128).; Богородиці: Флп. 2:5-11 (зач. 240). Євангеліє.: Мф. 14:22-34 (зач. 59 про ходіння по водах).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28, (зач. 54). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Святий апостол Петро з дозволу Господнього сходить з корабля і йде по воді; потім піддається руху страху і починає тонути. Те, що він зважився на таку надзвичайну справу, сподіваючись на Господа, не становить нічого гідного докору, бо інакше Господь не дозволив би йому того; гідне докору те, що він не витримав першого ладу душевного. Його сповнило натхненне уповання на Господа, що Він усе може, і це дало йому відвагу довіритися хвилям. Зроблено вже кілька кроків цим новим шляхом: належало тільки міцніше стати в надії, дивлячись на Господа, Який поруч, і на досвід ходіння Його силою, а він вдався до людських роздумів: “вітер сильний, хвилі великі, а вода не тверда”; це й розхитало та ослабило в ньому міць віри й надії. Відірвався він з цієї причини від руки Господа і, залишившись відданим дії законів природи, почав тонути. Господь дорікнув йому: “маловірний, навіщо ти засумнівався?” (Мф. 14:31), показуючи, що в цьому вся причина біди. Ось урок усім, які роблять що-небудь, велике чи мале, на догоду Господу! Зберігати перший лад віри і надії, від яких народжується велика чеснота — терпіння в добродіянні, що служить основою життя богоугодного. Поки зберігаються ці настрої, доти натхнення на труди на розпочатому шляху не відходить і перешкоди, якими б великими вони не були, не помічаються. Коли ж вони ослабнуть, негайно наповнять душу людські міркування про людські способи збереження життя і виконання розпочатих справ. А оскільки ці останні завжди виявляються безсилими, то в душу входить страх — як бути; звідси коливання — чи продовжувати, та, врешті-решт, і зовсім повернення назад. Треба так: почав — тримайся; думки, що бентежать, жени, а будь сміливим в Господі, Який поруч.
