| Седмиця про блудного сина. | Посту немає. |
|
Прп. Єфрема Сиріна (373–379). Прп. Палладія пустельника (IV). Прп. Iсаака Сиріна, єп. Ніневійського (VII). Прп. Єфрема Новоторзького (1053). Прп. Єфрема Печерського, єп. Переяславського, в Ближніх печерах (близько 1098). Прп. Феодосія Тотемського (1568). Св. Феодора Богоявленського спов., пресвітера (1933), сщмч. Ігнатія (Садковського), єп. Скопинського, мц. Ольги Євдокимової (1938); сщмч. Володимира Піщуліна пресвітера (1938); прмч. Варфоломія (Ратних) (1938); прп. Леонтія (Стасевича) спов. (1972). Суморинської-Тотемської ікони Божої Матері. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Ін. 3:11-20 (зач. 72).; Прп.: Євр. 13:17-21 (зач. 335) Євангеліє.: Мк. 14:10-42 (зач. 64).; Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43) |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Святий Петро з таким натхненням запевняв, що не відречеться Господа; а коли дійшло до діла, відрікся від Нього, та ще й тричі. Така неміч наша! Не будь же самовпевнений і, коли входиш у середовище ворогів, на Господа поклади всю надію перемогти їх. Для того і попущене було таке падіння і настільки високій людині, щоб після того ніхто вже не насмілювався сам собою виконати щось добре чи перемогти якогось ворога, внутрішнього чи зовнішнього.
Однак надіятись на Господа надійся, та і своїх рук не опускай. Допомога від Господа приходить на наші зусилля і, поєднуючись з ними, робить їх потужними. Якщо немає цих зусиль, нема на що зійти допомозі Божій, вона і не прийде. Але знову ж, якщо буде в тобі самовпевненість і, як наслідок, відсутність потреби допомоги і пошуку її — вона також не прийде. Як їй прийти туди, де вона вважається зайвою?! І прийняти її в такому випадку нічому.
Приймається вона серцем. І серцем відкривається для прийняття почуття необхідності. Так те й інше потрібне. Боже, поможи! але і сам ти не лежи.
