| Седмиця 2-а Великого посту. Глас 5. Великий піст. |
 Монастирський устав: cухоядіння (хліб, овочі, фрукти).
|
Свт. Порфирія
, архієп. Газького (420).
Мч. Севастіана та Христодула (бл. 66) (Gr. Cal). Прп. Севастіана Пошехонського (бл. 1500).
Сщмч. Михаїла пресвітера (1918). Сщмч. Петра пресвітера (1930). Сщмч. Сергія пресвітера (1933). Прмц. Анни (1937). Сщмчч. Іоанна, єп. Рильського, та Іоанна пресвітера (1938).
Читання
На 6-му часі: Іс. V, 7-16. На веч.: Бут. IV, 8-15. Притч. V, 1-15.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести” (Бут. 4, 13). Чи можна було так говорити перед лицем Бога, суворого, але завжди готового помилувати того, хто щиро кається?
Заздрість затьмарила здорові поняття, злочин обдуманий зробив серце жорстокішим, і ось Каїн грубо відповідає Самому Богу: “хіба я сторож брату моєму?” (Бут. 4, 9). Бог хоче пом’якшити його кам’яне серце молотом строго суду Свого, – а він не піддається, і, замкнувшись у своєму загрубінні, віддається тій долі, яку підготував собі заздрістю та вбивством.
Та дивно, що після того він жив, як і всі: мав дітей, влаштовував сімейний побут; але печать відчаю все лежала на ньому. Виходить, що це справа внутрішня, яка звершується у совісті, з усвідомлення своїх відносин до Бога, під дією тягот її справ, пристрастей та гріховних навиків.
Нехай зрозуміють у цьому нині особливості! Але разом нехай воскресять віру, що немає гріха, який переможе милосердя Боже, хоча на зм’якшення серця, звичайно, потрібний і час, і труд. Адже ж – або спасіння, або загибель!
