Cедмиця 28 після П’ятидесятниці | Різдвяний піст. |
Мч. Воніфатія (290). Мчч. Іллі, Прова та Ариса, єгиптян (308). Мчч. Полієвкта і Тимофія диякона (IV). Свт. Воніфатія Милостивого, єп. Ферентійського (VI). Свт. Григорія, єп. Оміритського (близько 552). Прп. Iллі Муромця, Печерського, у Ближніх печерах (близько 1188). Прп. Амфілохія Почаївського (1970). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
Утр.: – Мф. 11:27-30 (зач. 43). На літ.: – Ап.: 2Тим. 4:9-22 (зач. 299).; Прп. Амфілохію: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Мк. 10:11-16 (зач. 44); Прп. Амфілохію: Лк. 6:17-23 (зач. 24). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
З якою любов’ю поставився Господь до дітей! Та й хто не ставиться до них із любов’ю? Що довше хто живе, то більше любить дітей. Бачиться в них свіжість життя, чистота і непорочність вдачі, яких не можна не любити. Декому спадає на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха немає, що всякий падає сам, коли приходить у вік і зустрічається з протиморальними прагненнями, подолати які, здається йому, він не в силах. Падає-то кожен сам, а первородний гріх все-таки є. Апостол Павло бачить у нас закон гріха, що “воює проти закону розуму” (Рим. 7:23). Цей закон, як насіння, спочатку ніби не видно, а потім розкривається і захоплює. Так народжені від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона розкривається, і починає з’їдати їх так само, як і батьків. Де була проказа до часу? Всередині ховалася. Так і первородний гріх до часу ховається, а потім виходить назовні і робить своє. Навколишнє середовище багато значить і для придушення цього гріха, і для розкриття його. Якби не було навколо стихій гріховних, нічим було б харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою б висох: але в тому-то горе наше, що навкруги завжди буває багато того, що сприяє його живленню. Багато гріха і в кожній особі, і в суспільстві: але все це не обов’язково детермінує нас на гріх. Гріх завжди справа свободи: борись — і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На хотіння і нехотіння немає причин: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: особиста воля — ось першоджерело; далі неї не можна йти.