1 січня 2020 року – календар з повчанням

З якою ж любов’ю віднісся Господь до дітей! Так і хто ж не ставиться до них з любов’ю? Чим довше хто живе, тим більше любить дітей. Бачиться у них свіжість життя, чистота та непорочність вдачі, яких не можна не любити.

 

Іншим приходить на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха нема, що всякий падає сам, коли стає певного віку і натрапляє на протиморальні прагнення, подолати які, здається йому, що він немає сил. Падає-то всякий сам, але первородний гріх все-таки є.

 

Апостол Павло бачить у нас закон гріха, який воює із законом розуму. Цей закон як насіння, спочатку нібито не видно його, а потім розкривається та затягує. Так народженні від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона відкривається і починає з’їдати їх так же, як і батьків. Де була проказа до певного часу? У середині сховалась. Так і первородний гріх до певного часу ховається, а потім виходить назовні та робить своє.

 

Оточуюче середовище багато значить і для придушення цього гріха і для розкриття його. Якщо не буде кругом стихій гріховних, не буде чим харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою би висохнув: але у тому й то горе наше, що кругом завжди буває багато всього приємного для його поживлення.

 

Багато гріха і в кожній людині і в суспільстві, але все це не обов’язково вибирає нас для гріха. Гріх завжди справа свободи: борись і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На самому хотінні чи нехотінні немає уставу: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: самовладдя – ось істинний початок; далі нього йти не можна.