| Cедмиця 26 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Мч. Платона (302 або 306). Мчч. Романа диякона та отрока Варула (303). Мчч. Закхея, диякона Гадаринського, і Алфея, читця Кесарійського (303). Св. Миколая Виноградова спов., пресвітера (1948). Собор святих Естонської землі. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Тим. 1:1-7 (зач. 278). Євангеліє.: Лк. 17:20-25 (зач. 86). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказавши, що Син Людський з’явиться в День Свій, як блискавка, що миттєво висвітлює все піднебесне (Лк. 17:24), Господь додав: “Спочатку Йому належить багато постраждати і бути відкинутим цим родом” (Лк. 17:25). Зі змісту розмови видно, що це “належить постраждати” повинно передувати появі Господа у славі. Отже, весь час до того Дня — час страждань Господа.
Сам Він постраждав в один відомий час; а після того страждання Його продовжуються у віруючих — страждання народження віруючих, їхнього виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх, бо союз Господь має зі Своїми не уявний лише та моральний, а живий, заради якого все, що стосується їхнього життя, сприймається і Ним, як Главою. Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найчутливіші скорботи — це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього відпадіння від віри. Але це — заключні поранення; постійні ж стріли — скорботи і спокуси та коливання віри невір’ям.
Промови і писання, що дихають невір’ям, — розпалені стріли лукавого. У нинішній час багато кузень завів лукавий для кування таких стріл. Серця віруючих болять, буваючи уражені ними і бачачи поразки інших; з ними і Господь болить. Але з’явиться День слави Господньої — тоді відкриються таємниці темряви і ті, хто страждав, зрадіють із Господом. До того ж часу треба терпіти й молитися.
